Психологічна служба поряд

Поради щодо адаптації дитини після тривалої перерви у навчанні

У зв’язку із тритижневим карантином місцеві органи освіти вирішили не змінювати терміни весняних  канікул, а застосувати різні способи ущільнення вивчення навчального матеріалу школярами. Звісно, що після такого вимушеного відпочинку учням доведеться докласти багато зусиль, аби надолужити той навчальний матеріал, що через епідемію залишився неопрацьованим. І це може виявитися досить стресовим для дітей. На перші після карантину уроки наші вчителі спланували повторення,щоб не навантажувати учнів новим матеріалом, дати їм можливість реадаптуватись (тобто, адаптуватися заново) до навчальних умов, звикнути до нового розпорядку дня та навантаження. Після перерви у навчанні учні відчувають труднощі в зосередженні, концентрації уваги, вони бувають збудженими або навпаки млявими, слабко вмотивованими, в них збивається так званий «робочий ритм» і їм потрібен деякий час, щоб знову повернутись до навчального процесу.
 Для того щоб школярі швидко й безболісно увійшли в робочий ритм, раджу наступне :
 1.Не дорікати учням за згаяний час, бо це відбулося не з їхньої вини і не за їхнім бажанням.
2.Говорити про необхідність  ущільнення програм навчання не як про покарання, а як про можливість нормально засвоїти програму і отримати необхідні знання.
3. Не лякати дітей надзвичайним навантаженням, яке чекає на них у зв’язку із необхідністю надолужити матеріал.
4. На час карантину учні отримували певні завдання, перевіряти їх будуть диференційовано, оскільки дехто хворів і не мав можливості виконати їх.
 5. Збільшувати навантаження дорослі  мають поступово, не «тиснути» на дітей  дисциплінарно в перші дні, навіть якщо дисципліна не ідеальна (по-перше, вони скучили один за одним і їхня потреба у спілкуванні підвищена після вимушеної ізоляції, а, по-друге, за час карантину вони дещо відвикли від шкільної дисципліни).
  Батькам: допомогти дитині повернутися до нормального режиму дня, слідкувати за раціональністю харчування, не змушувати працювати через силу, особливо в перші дні – працездатність, увага та організованість швидко повернуться. І не забувати про засоби профілактики грипу та ГРВІ – сезон захворюваності, на жаль, не закінчується разом з карантином.

Шановні друзі !

За час роботи психологів в освітніх установах зародилося багато "міфів" про самих психологів та їх клієнтів.  Спершу ми спробуємо розвіяти ці міфи і допоможемо Вам по-новому поглянути на зміст роботи психолога. 

Навіщо потрібні психологи і хто вони такі:

Міф 1. "Психолог - той, хто працює з психами. Психолог і психіатр - одно і те ж". 

Правда: Лікар-психіатр - це фахівець в області лікування психічних захворювань(наприклад, шизофренія). Використовує переважно медикаментозні методи лікування(ліки, пігулки).

Психолог - фахівець, який консультує ЗДОРОВИХ людей в ситуаціях утруднення в різних сферах життя(проблеми в навчанні, сімейні стосунки, стосунки в колективі, стосунки між дітьми і батьками, проблеми в спілкуванні, вибір життєвого шляху, саморозвиток, конфліктні ситуації і багато що інше). ПСИХОЛОГ - НЕ ЛІКАР, ВІН НЕ СТАВИТЬ ДІАГНОЗУ, НЕ ЛІКУЄ.

Міф 2. "До психолога приходять тільки слабкі і безглузді люди, які самі не можуть вирішити свої проблеми".

Правда: До психолога звертаються люди, які відчувають потребу щось змінити, вирішити проблему і знайти вірний шлях в житті. Психолог готовий бути поруч, коли вам важко. Це людина, що має професійну інформацію, але без готових відповідей на усі випадки життя, адже кожен випадок індивідуальний. Тому психолог лише підкаже і допоможе, а рішення завжди залишиться за вами.

Міф 3. "Якщо ти звернувся до практичного психолога - про це стане відомо усім".

Правда: основне правило роботи психолога, і особливо шкільного психолога - КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ. Ніхто без вашої згоди не дізнається, з яким питанням ви звернулися до психолога, про зміст вашої з ним бесіди, а частенько навіть і про сам факт вашого звернення. Це ж стосується і результатів психологічного тестування, яке проводиться в школі. Про ваші конкретні результати знає тільки психолог. Класному керівникові надаються матеріали в узагальненому виді (напр. так: 70% учнів виконали тест з високими показниками; 30% - з середнім рівнем)

Чотири найпоширеніші міфи про психологів

На сьогодні існує немало міфів і легенд про професію психолога і частенько виникає немало непорозумінь, пов'язаних з розумінням специфіки роботи цього фахівця. Спробуємо пролити світло на мистецтво лікування душевних справ майстра.

Міф № 1. Психолог = Психіатр 

"Психолог відрізняється від психіатра, як божевільний день від божевільні". Якщо на заході, де наявність власного психоаналітика або психотерапевта вважається нормою, то у нас нерідко, навіть проста згадка про психолога викликає асоціації з "Кащенко" або психоневрологічним диспансером.

Для довідки:

Психіатр - це фахівець з вищою медичною освітою, що пройшов спеціальну підготовку в області психічних розладів. Відповідно, область інтересів лікаря психіатра - психічні розлади, їх діагностика, динаміка і лікування. Пацієнти психіатра - це люди з психічними відхиленнями. Психіатр не веде тривалих, благотворно впливаючих на стан пацієнта бесід і не цікавиться його внутрішнім світом. Результат відвідування психіатра - це рецепт, по якому пацієнт придбає ліки в рецептурному відділі.

Психолог - це фахівець з вищою психологічною освітою в області консультування і діагностики психічно здорових людей. Клієнти психолога - психічно здорові люди, які через певні обставини утруднюються впоратися з виниклими проблемами або труднощами самостійно і потребують підтримки фахівця. Психолог на відміну від психіатра не має права виписувати психофармакологічні препарати.

Міф № 2. Психолог = Гуру

Клієнти, що звертаються за консультацією до психолога дуже часто нагадують дітей «почемучек», оскільки з нетерпінням чекають, що всезнаючий гуру-психолог відповість на незліченні "чому"?

- Чому мені так не таланить?

- Чому мені зраджує чоловік?

- Чому мене не слухає дитина?

- Чому у мене постійні конфлікти на роботі? и т.д

Проте якщо відповідати на питання "чому"?, буде знайдено безліч причин. Психолог же прагне навчити клієнта шукати відповідь на питання "як"?, щоб знайти єдине вірне для нього рішення.

Наприклад:

На прийомі у психолога солідний чоловік років 40.

Психолог: Які у вас проблеми?

Клієнт: Так, власне проблеми не у мене, а у мого дідуся.

Психолог: Які?

Клієнт: Річ у тому, що коли він миється у ванні, він просить, щоб я йому кинув маленьке, червоне, гумове ведмежа

Психолог: Ну, так киньте йому це ведмежа.

Клієнт: АЛЕ ЦЕ Ж МОЄ ВЕДМЕЖА!

Одним з частих запитів клієнта на консультації - це заміна третіх осіб. Наприклад, клієнти можуть запитувати, як впливати на чоловіка, щоб він кинув пити. Такий запит має на увазі управління іншою людиною без його на те згоди. В даному випадку завдання психолога - пояснити, що він не вирішує проблеми третіх осіб заочно, тим більше, якщо вони цього не хочуть. Робота проводиться безпосередньо з тим, що самим, що звертається, з його проблемами, які можуть бути пов'язані з третіми особами. Часто батьки звертаються до психолога з приводу проблем.

Міф № 4. Психолог - "своя людина"

Нерідко багато клієнтів чекають, що психолог як товариш зрозуміє усю несправедливість навколишніх людей по відношенню до людини, що звернулася по допомогу, і прикмет його сторону, всіляко його підтримуючи. І якщо раптом під час консультації клієнт відчує внутрішній душевний дискомфорт, то зробить висновок, що помилився дверима і звернувся до "неправильного фахівця". Усім нам важливі знаки уваги, які чинитимуть на нас позитивну емоційну дію. У психології це називається "Налагоджування». Але бувають ситуації, коли для того, щоб людина зрозуміла і усвідомила, що і він несе відповідальність за те, що відбувається в його житті, використовується метод "стусана". І не лише, здолавши внутрішній опір і обурення, а можливо і агресію по відношенню до психолога, готові продовжити цей нелегкий і відповідальний шлях по роботі над самим собою. На жаль, міф не завжди вдається викоренити, але можна запропонувати альтернативну точку зору, тому на завершення статті пропоную вашій увазі східну притчу.

"У одній персидській історії розповідається про подорожнього, який з великою працею мандрував по нескінченній дорозі, що здавалася. Він увесь був обвішаний всякими предметами. Важкий мішок з піском висів у нього за спиною, тулуб обвивав товстий бурдюк з водою, а в руках він ніс по каменю. Навколо шиї на старому потріпаному мотузку бовталося старе млинове жорно. Іржаві ланцюги, за які він волочив по запорошеній дорозі важкі гирі, обвивалися навколо його ніг. На голові, балансуючи, він утримував наполовину гнилий гарбуз. Із стогонами він просувався крок за кроком вперед, дзвенячи ланцюгами, оплакуючи виттю гірку долю і скаржачись на тяжку втому. У пекучу полуденну жару йому зустрівся селянин. "О, втомлений подорожній, навіщо ти навантажив себе цими уламками скель"? - запитав він. "Дійсно, безглуздо, - відповів подорожній, - але я досі їх не помічав". Сказавши це, він далеко відкинув камені і відразу відчув полегшення.

Незабаром йому зустрівся інший селянин: "Скажи, втомлений подорожній, навіщо ти мучишся з гнилим гарбузом на голові і тягнеш за собою на ланцюзі такі важкі залізні гирі"? - поцікавився він. "Я дуже радий, що ти обернув на цю мою увагу. Я і не знав, що утрудняю себе цим". Скинувши з себе ланцюги, він шпурнув гарбуз в придорожню канаву так, що вона розвалилася на частини. І знову відчув полегшення. Але чим далі він йшов, тим сильніше страждав. Селянин, що повертався з поля, із здивуванням подивився на подорожнього: "О, втомлений подорожній, навіщо ти несеш за спиною мішок піску, коли, подивися, там, вдалині так багато піску. І навіщо тобі такий великий бурдюк з водою - можна подумати, що ти задумав пройти усю пустелю Кавир. Адже поряд з тобою тече чиста річка, яка і далі супроводжуватиме тебе в дорозі"! - "Спасибі, добра людина, тільки тепер я помітив, що тягну з собою в дорозі".

"О, втомлений подорожній, навіщо ти несеш за спиною мішок піску, коли, подивися, там, вдалині так багато піску. І навіщо тобі такий великий бурдюк з водою - можна подумати, що ти задумавши пройти усю пустелю Кавир. Адже поряд з тобою тече чиста річка, яка і далі супроводжуватиме тобі в дорозі"! - "Спасибі, добра людина, тільки тепер я помітив, що тягну з собою в дорозі".

Якщо говорити про роботу психолога, то її можна порівняти з образом селянина з цієї повчальної притчі. Привертає увагу той факт, що селянин не радить подорожньому звільнитися від непосильної ноші, а лише запитує його, навіщо він її несе, тим самим залишаючи за подорожнім право вибору і відповідальність за ухвалення рішення.

Також і психолог, лише допомагає клієнтові подивитися на ситуацію з боку, зрозуміти причину його проблеми, знайти внутрішні ресурси для подолання труднощів і прийти до єдиного вірного для клієнта рішення. Іншими словами, психолог "освітлює ваш шлях", але йти по ньому вам припаде самостійно.

З ким не треба плутати психолога

ПСИХОЛОГ Допомагає психічно здоровій людині САМІЙ розібратися у своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати	ПСИХІАТР Лікує психічно хвору  людину  чи людину, що знаходиться у критичному стані
ПСИХОЛОГ Працює з особистістю в її натуральному, вільному стані	ПЕДАГОГ Навчає, і для цього організує діяльність, і створює спеціальні умови, по необхідності обмежуючи свободу особи
ПСИХОЛОГ Не приймає участі в дискримінаційних заходах, не осуджує і не карає, контролює стан клієнта тільки за допомогою професійних методик і тільки при особистій зустрічі	МІЛІЦІОНЕР   Санкціонує і здійснює осудження і покарання, контролює й обмежує дії громадянина, що порушує закон
ПСИХОЛОГ Пропонує на вибір кілька рекомендацій, що відповідають можливостям особистості	ЮРИСТ  Дає однозначну рекомендацію
ПСИХОЛОГ  Не допускає оцінювальних ситуацій	СВЯЩЕНИК  Відпускає гріхи, має право оцінювати вчинки особистості з погляду постулатів віри
ПСИХОЛОГ Опирається тільки на професійні знання, особистий професійний досвід і несе особисту відповідальність за результати	ЕКСТРАСЕНС  Використовує інформацію, отриману із сумнівних джерел, і не може нести повної відповідальності за результати
ПСИХОЛОГ  Не діє потай від клієнта, розраховує на реальні можливості – свої і клієнта	МАГ  Не пояснює клієнту, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили
ПСИХОЛОГ  Може НЕ ВСЕ	ГОСПОДЬ БОГ  Може все

 Деякі питання, з якими можна і потрібно звертатися до практичного психолога: 

1. Труднощі в навчанні.
2. Взаємини з однолітками.
3. Взаємини з батьками.
4. Вибір життєвого шляху.
5. Самопізнання і саморозвиток.
(За матеріалами психологічних видань)

Поговори зі мною,  мамо

Задайте собі питання, коли ви в останній раз розмовляли зі своєю дитиною. «Вчора, тільки що», – відповісте ви собі. Але давайте замислимося, що це було, розмова або односторонній монолог, коли ви читали нотацію своєму чаду за його чергову провину. Найчастіше наші розмови з дітьми зводяться до читання нотацій: мовляв не можна так себе вести, або до риторичного питання: «Ну, що нового? …» Поставивши запитання, ми тут же про нього забуваємо і вже не чуємо, що нам каже дитина. А вона, нехай навіть ще маленька, бачачи таке ставлення, намагається якомога коротше відповісти або просто мовчить, все одно її не чують.

Але ж КОНТАКТ з батьками – це чи не один з стовпів безпеки вашої дитини. Саме через КОНТАКТ ви дізнаєтеся про проблеми і питання, які хвилюють ваше чадо і, вирішуючи з ним його проблеми, ви допомагаєте їй навчитися правильно поводитися в тій чи іншій ситуації.

Але чому наші діти не розповідають нам про свої проблеми? Частично тому, що саме ми не хочемо про це чути: то ми дуже зайняті роботою, то по телевізору йде улюблений серіал або футбол, то газета виявилася дуже цікавою, і нам не до дитини, не до її питань. І дитина залишається сам на сам зі своїми проблемами. І раптом ми помічаємо, що дитина вже виросла, і ми не знаємо, про що вона думає, які в неї друзі та інтереси. І коли ми задаємо їй питання, то отримуємо однозначну відповідь: «Все в порядку». Тепер ми хочемо поговорити з нею, але про що, як знайти той бажаний контакт, ми не знаємо.

Тому перше правило говоріть: як можна частіше говоріть з дітьми, допомагайте вирішувати їх, нехай навіть дріб’язкові, на вашу думку, проблеми. Зламалася її улюблена іграшка – попереживайте разом з нею, постарайтеся допомогти дитині в її горі. Не треба думати, що розмова по дорозі додому або в перерві між фільмами – це достатньо для вашої дитини, їй потрібна ваша постійна увага.

Якщо ваша дитина розповідає вам про те, як пройшов день, намагайтеся її не перебивати, слухайте уважно, і вже у жодному випадку не говоріть: «Ти все вигадуєш …» «Такого бути не може». Не виключено, що в оповіданні дитини може бути присутній елемент фантазії, але навіть ця фантазія повинна на чомусь базуватися. Це може бути пов’язано з сюжетом фільму, який ви недавно дивилися або нагадує дії вашого знайомого.

Наведу один невеликий приклад, в якому ви можете дізнатися і себе: жінка їде в автобусі зі своїм 5-річним сином. Хлопчик розповідає їй про те, як він провів час у дядька Слави, і раптом несподівано для матері робить висновок: «… дядя Слава поганий!» Мати, природно, ставить запитання, чому так вважає дитина і хлопчик відповідає,тому що на зупинці до них підійшла бездомна собака і дядько Слава вдарив її ногою, і тварина вдарилася об паркан. Жінка, не давши дитині договорити, «кинулася» на захист свого знайомого, звинувачуючи хлопчика, що він все це придумав, і що дядько Слава не міг так вчинити.

Спробуємо розібратися в ситуації, що склалася: по-перше, мати, сама того не бажаючи, образила дитину, звинувативши її в неправді, і, отже, наступного разу хлопчик навряд чи захоче поділитися з матір’ю побаченим, а отже, збільшується ризик стати жертвою злочину. По-друге, якщо навіть припустити, що дитина придумала всю історію або тільки її закінчення, то все одно її вигадка повинна була на чомусь базуватися, і випадок з собакою міг мати місце не в цей день, а в будь-який інший, і на тваринному місці міг бути хто завгодно, навіть людина.

З цього випливає, що ви повинні не тільки уважно слухати, а й аналізувати все сказане дитиною, цікавитися книгами, які вона читає, дивитися фільми, які вона дивиться. Але цей зв’язок не повиннен бути одностороннім, тобто ви цікавитесь її справами, але до своїх її не допускаєте. При такому варіанті ви скоро побачите, що дитина вам повністю не довіряє, щось приховує від вас. Тому намагайтеся спільно з нею вирішувати не тільки її проблеми, а й свої, розкажіть їй про те, що вас хвилює. І тоді у вас буде з дитиною повний КОНТАКТ, а значить, ви зможете її убезпечити і допомогти їй вчасно прийняти правильне рішення.

Рада вітати гостей мого блогу!
Тут Вы можете дізнатись про работу  практичного психолога в школі і познайомитись із моїми творчими разробками.